Кожна полірована пластина, підкладка та прецизійний компонент мають приховану історію під своєю поверхнею. Підповерхневе пошкодження — це шар мікротріщин, дислокацій, залишкової напруги та аморфного матеріалу, який залишаються після шліфування, притирки та полірування, і він часто поширюється в кілька разів глибше, ніж видимий малюнок подряпини. Покупці, які вказують обробку поверхні, не вказуючи обмеження пошкодження, часто виявляють проблему лише тоді, коли плашки тріскаються під час нарізання кубиками, коли лазерна оптика не витримує порогове випробування на пошкодження або коли епітаксійний шар росте з дефектами. У цьому посібнику пояснюється, як утворюється пошкоджений шар, як його виміряти та як створити послідовність притирки та полірування, яка тримає його під контролем.

Що таке пошкодження надр і чому це важливо
Це пошкоджена зона, яка знаходиться під обробленою поверхнею. Зазвичай він має три шари: тонкий аморфний або сильно спотворений верхній шар, середню зону мікротріщин і дислокаційних сіток і перехідну зону, де напруга розпадається на об’ємний матеріал. Видиме покриття поверхні, виміряне як Ra або як кількість подряпин під освітленням темного поля, майже нічого не говорить про глибину цієї пошкодженої зони.
Практичні наслідки важкі. Матриця з глибоко пошкодженим шаром втрачає міцність на вигин, тому вона ламається вздовж мережі пошкоджень під час нарізання пластин, шліфування задньої сторони або прикріплення кришки упаковки. Оптичні компоненти, відполіровані із залишковими пошкодженнями, демонструють знижений поріг пошкодження, викликаного лазером, і можуть погіршуватися під час тривалого освітлення. Епітаксіальне і тонкоплівкове нанесення на пошкоджену поверхню успадковує структуру дефекту, що зменшує рухливість і збільшує витік. Коротше кажучи, це проблема врожайності, яка ховається під прийнятною на вигляд поверхнею.
Для високоцінних підкладок, таких як карбід кремнію, сапфір, нітрид галію та фосфід індію, пошкоджений шар також підвищує вартість. Чим глибше пошкоджений шар, тим більше матеріалу потрібно видалити на фінішній стадії, і тим дорожчий шлам і машинний час витрачаються на процес. Таким чином, ранній контроль є як якісним, так і витратним рішенням.
Як утворюються пошкодження під поверхнею під час притирки та полірування
Пошкодження утворюються за допомогою двох конкуруючих механізмів видалення. У режимі крихкого руйнування абразивна частинка створює бічну тріщину, яка піднімає матеріал, і середню тріщину, яка поширюється вниз; серединна тріщина є джерелом пошкодженої зони. У пластичному режимі матеріал видаляється пластичною течією з набагато меншим розтріскуванням, але пластичний режим вимагає дуже дрібних абразивних частинок, низького навантаження та контрольованої швидкості.
Розмір абразиву переважає за глибиною пошкодження. Як правило, середня глибина тріщини становить від одного до трьох діаметрів абразивних частинок, а загальна пошкоджена зона може сягати п’яти-десятикратного розміру частинок, якщо навантаження та швидкість є агресивними. Таким чином, алмаз розміром 30 мкм, використаний на стадії грубого притирання, може залишити пошкодження глибиною двадцять і більше мікрометрів, тоді як алмаз розміром 1 мкм на етапі остаточного полірування залишає пошкодження в субмікронному діапазоні.
Правило критичного процесу випливає безпосередньо: кожен наступний крок повинен видалити весь пошкоджений шар, створений попереднім кроком. Якщо грубий крок спричинив десять мікрометрів пошкодження, а наступний крок видаляє лише три мікрометри, пошкодження не усувається, воно просто ховається під більш гладкою поверхнею. Правильно розроблена послідовність завжди усуває більше, ніж глибина попереднього пошкодження, з фактором безпеки. Ось чому поетапне планування, а не остаточний час полірування, визначає остаточний рівень пошкодження.
Навантаження, відносна швидкість і хімічний склад суспензії також мають значення. Більша притискна сила збільшує глибину тріщини для того самого абразиву. Надмірна швидкість пластини підвищує місцеву температуру і може розм’якшити полімерну прокладку, змінюючи розподіл навантаження. Хімічні добавки, які сприяють утворенню м’якого хімічного шару на поверхні заготовки, дозволяють абразиву зрізати матеріал із меншим утворенням тріщин, що є саме тим механізмом, який робить хімічне механічне полірування ефективним при невеликих пошкодженнях під поверхнею.
Вимірювання та визначення глибини пошкодження підземної поверхні
Оскільки пошкоджений шар невидимий зверху, вимірювання зазвичай вимагає або руйнівного поперечного перерізу, або неруйнівної техніки підпису.
Класичний метод – ступеневе травлення з подальшим мікроскопуванням. Зразок полірується під кутом або скошується, витравлюється в селективному хімікаті, такому як розчин на основі фтористоводневої кислоти, і перевіряється під оптичним або скануючим електронним мікроскопом. Витравлені ямки та отвори тріщин стають видимими, а їх глибина нижче вихідної поверхні дає пряме вимірювання глибини пошкодження. Цей метод є точним, але повільним і руйнує зразок, тому його використовують для кваліфікації процесу, а не для моніторингу виробництва.
Неруйнівні варіанти включають конфокальну раманівську спектроскопію, в якій зміщення та розширення піку раманівського розсіювання підкладки вказують на деформацію та кристалічний розлад, а також вимірювання з роздільною здатністю за глибиною, зроблені під час поступового полірування. Лазерне розсіювання та мікроскопія повного внутрішнього відбиття можуть виявити поля тріщин поблизу поверхні. Для контролю виробництва багато заводів поєднують швидкий неруйнівний екран із періодичними руйнівними поперечними перерізами, щоб кореляція була каліброваною.
Мова специфікації має таке ж значення, як і вимірювання. Специфікація закупівлі повинна вказувати допустиму глибину пошкодження в мікрометрах для конкретної основи, метод вимірювання, план відбору проб і критерій прийнятності. Типові мішені становлять кілька мікрометрів або менше для складних напівпровідникових підкладок, що піддаються епітаксії, менше одного мікрометра для оптичних поверхонь, що використовуються у потужних лазерах, і частки мікрометра для простих кремнієвих пластин. Без встановленого обмеження глибини та методу «дзеркальне покриття» не є значущою вимогою.
| Підкладка і сцена | Типовий абразив | Очікувана глибина пошкодження надр | Процес призначення |
|---|---|---|---|
| Карбід кремнію, грубий притир | Алмаз 20-40 мкм | 15-40 µm | Тонка притирка з більш дрібним алмазом |
| Карбід кремнію, остаточне полірування | Алмаз 0,5-3 мкм | 0.3-2 µm | Епітаксія або виготовлення пристрою |
| Сапфір, притирка | Діамант 9-15 мкм | 6-15 µm | Хіміко-механічна полірування |
| Сапфір, полірований | Колоїдний кремнезем | Нижче 0,5 мкм | Світлодіодна епітаксія або оптичне покриття |
| Силікон, тильна шліфовка | Колесо 3000-8000 меш | 5-20 µm | Травлення або полірування для зняття напруги |
| Кремній, полірований | Колоїдний кремнезем | Нижче 0,05 мкм | Апаратна літографія |
| Арсенід галію, притирка | 3-9 мкм оксид алюмінію або алмаз | 3-10 µm | Хімічне полірування або епітаксія |
| Оптичне скло, полірування | Оксид церію | Нижче 1 мкм | Лазерне покриття високої потужності |
Етапи процесу, які контролюють пошкодження надр
Контрольована послідовність притирки та полірування будується крок за кроком, причому кожен крок визначається розміром абразиву, навантаженням, швидкістю, носієм, потоком суспензії та метою видалення.
Почніть з грубого кроку, який забезпечує рівність, і визнайте, що це створює глибоке пошкодження. Потім видаліть це пошкодження на етапі тонкого притирання, використовуючи абразив, розмір якого не перевищує одну третину від попереднього розміру частинок, з цільовим видаленням, значно більшим, ніж оцінена глибина пошкодження. Після цього виконайте етап попереднього полірування, який усуває дрібні пошкодження від натирання, а потім завершіть механічним або хімічним механічним поліруванням, яке видаляє пошкодження перед поліруванням і забезпечує остаточну обробку поверхні.
Контроль тиску так само важливий, як і вибір абразиву. Поступове збільшення притискної сили на початку кожного кроку запобігає початковому сплеску контакту, який заглиблює тріщини. Зберігання повного видалення за крок у межах здатності машини до плоскості запобігає скочуванню країв, що концентрує напругу та збільшує пошкодження на периферії пластини.
Подача суспензії має бути рівномірною, відфільтрованою та відповідною кроку. Знесилені ділянки суспензії спричиняють безпосередній контакт прокладки або пластини з заготовкою, що призводить до глибоких пошкоджень в окремих місцях. Надмірна подача, з іншого боку, розбавляє концентрацію абразиву та сповільнює видалення, тому оператор може компенсувати це більшим тиском і створити більше пошкоджень. Швидкість потоку та концентрація повинні бути вказані та зафіксовані.
Температура та стан прокладки або пластини доповнюють картину. Більш холодний процес видаляє матеріал більш передбачувано, тоді як гарячий процес пом’якшує подушечки та прискорює хімічну атаку. Слід перевірити площинність пластини та кондиціонувати пластину або повторно нарізати канавки за визначеним графіком, оскільки тарельчаста пластина видаляє матеріал нерівномірно та залишає пошкодження в низьких областях.
Вибір алмазної суспензії, прокладок і пластин
Вибір алмазів є єдиним найефективнішим важелем для пошкодження підземної поверхні. Монокристалічний алмаз має гострі, чітко окреслені ріжучі краї та створює більш послідовний малюнок подряпин, що робить глибину пошкодження передбачуваною. Полікристалічний алмаз під час використання ламається на більш дрібні ріжучі точки, що може покращити обробку та зменшити глибокі тріщини в деяких застосуваннях, але розподіл частинок за розміром повинен суворо контролюватися. Суспензія, розподіл якої містить грубий хвіст, спричинить пошкодження під поверхнею, що визначається цим хвостом, а не номінальним розміром частинок.
Розподіл частинок за розміром, таким чином, слід вказувати як максимальний розріз, а не лише як середнє. Практики фільтрування, відстоювання та перемішування також мають значення: суспензія, яка осідає в лінії подачі, може спричинити стрибок концентрації в заготовці та створити глибоку смугу пошкодження, яка руйнує всю пластину.
Вибір колодки та пластини слідує тій же логіці. Жорсткі накладки та тверді пластини зберігають рівність і забезпечують високу швидкість знімання, але передають більше механічної енергії в заготовку, збільшуючи глибину пошкодження. М’які накладки пристосовуються до поверхні та зменшують утворення тріщин, але можуть округляти краї та утримувати абразивні частинки, які дряпають. Геометрія канавки контролює транспортування суспензії та частку площі контакту. Металеві пластини, такі як чавун, мідь і олово, пропонують різний баланс швидкості видалення та глибини пошкодження, а кондиціонування пластини за допомогою алмазного кондиціонера зберігає ріжучу поверхню відкритою та однорідною.
На останньому етапі перехід від алмазу до хімічно активного абразиву, такого як колоїдний кремнезем, дозволяє видаляти поверхню за допомогою розм’якшення поверхні та зсуву, а не чистого руйнування, що дає змогу досягти дуже низького рівня пошкодження під поверхнею, зберігаючи рівність. Алмазні суспензії на водній основі з нейтральним рН часто вибирають для проміжних етапів, оскільки вони уникають травлення заготовки або корозії кріплень машин, забезпечуючи стабільну поведінку суспензії.
Контрольний список для контролю за пошкодженням надр
Використовуйте наступний контрольний список під час кваліфікації нового процесу притирки та полірування або під час дослідження уникнення пошкодження під поверхнею.
- Переконайтеся, що на кожному етапі видаляється більше матеріалу, ніж виміряна глибина пошкодження підповерхневої поверхні попереднього кроку, з коефіцієнтом безпеки принаймні півтора.
- Вкажіть максимальний розмір частинок абразиву, а не лише середнє значення, і перевірте вхідний шлам за допомогою аналізатора розміру частинок.
- Записуйте притискну силу, швидкість пластини або колодки, швидкість носія, потік суспензії та температуру процесу для кожного кроку.
- Збільшення тиску на початку та в кінці кроку замість миттєвого застосування повного навантаження.
- Перевірте площинність пластини або накладки за фіксованим графіком і вирівняйте поверхню, щоб точки різання залишалися відкритими.
- Переконайтеся, що відфільтрована, перемішана суспензія досягає заготовки без голодування або стрибків концентрації.
- Підтвердьте остаточну глибину пошкодження під поверхнею шляхом руйнівного травлення поперечного перерізу під час кваліфікації, а потім відстежуйте неруйнівним методом.
- Перевірте кромки пластини окремо, тому що пошкодження під поверхнею країв зазвичай є найсерйознішим на деталі.
- Ведіть журнал кореляції між неруйнівними показаннями та вимірюваннями поперечного перерізу, щоб дрейф було виявлено на ранній стадії.
- Задокументуйте критерій прийнятності в кресленні або специфікації закупівлі, включаючи метод і вибірку.
Поширені помилки, які спричиняють пошкодження надр
Найбільш частою помилкою є пропуск проміжного кроку для економії часу циклу. Перехід від грубого абразиву до тонкого полірування змушує тонкий крок видалити набагато більше матеріалу, ніж він може впоратися, тому пошкодження під поверхнею є глибокими, змінними та непомітними.
Друга помилка полягає в довірі лише шорсткості поверхні. Дві пластини можуть показувати ідентичні значення Ra, але мають дуже різну глибину пошкодження підповерхневої поверхні, тому що більш гладка поверхня може бути просто пошкодженою поверхнею, яка була відстругана. Показники шорсткості завжди повинні поєднуватися з вимірюванням пошкоджень.
Третя помилка полягає в тому, що шлам розкладається. Рециркуляційний алмаз втрачає ефективність різання та накопичує сміття; оператори компенсують це підвищенням тиску, що заглиблює тріщини. Четверта помилка полягає в ігноруванні краєвих ефектів, де скочування концентрує стрес. По-п’яте, у замовленні на купівлю вказується «дзеркальна поліровка» без обмеження глибини або методу, що дозволяє постачальнику надати гарну поверхню поверх глибоко пошкодженого шару. Нарешті, команди часто оцінюють процес один раз і ніколи не перевіряють його повторно, навіть незважаючи на те, що знос плити, зміна партії накладок і зміна постачальника суспензії змінюють глибину пошкоджень під поверхнею з часом.
FAQ
Q1: Що саме таке підповерхневе пошкодження і наскільки глибоке воно може бути?
Підповерхневе пошкодження - це тріщини, деформації та невпорядкований шар під обробленою поверхнею. Його глибина змінюється залежно від розміру абразиву, тому грубе притирання може спричинити пошкодження під поверхнею глибиною в десятки мікрометрів, тоді як остаточне полірування колоїдним кремнеземом залишає його на глибину нижче половини мікрометра.
Q2: Чи можу я виміряти пошкодження під поверхнею, не руйнуючи зразок?
так Конфокальна раманівська спектроскопія, лазерне розсіювання та мікроскопія повного внутрішнього відбиття можуть виявляти підповерхневі пошкодження неруйнівним шляхом, але вони повинні бути відкалібровані відповідно до поперечних перерізів руйнівного травлення для конкретного матеріалу.
Q3: Чи є низьке значення Ra доказом того, що пошкодження під поверхнею знаходиться під контролем?
Ні. Шорсткість описує лише верхню поверхню. Площена поверхня може мати дуже низький Ra, зберігаючи глибокі пошкодження під поверхнею, тому обидва показники повинні бути вказані.
Q4: Скільки матеріалу потрібно видалити на кожному етапі?
Кожна стадія повинна усунути глибину пошкодження під поверхнею, яка перевищує глибину, створену попередньою стадією, з коефіцієнтом безпеки приблизно півтора-два. Все, що менше, просто ховає пошкодження, а не усуває їх.
Q5: Чи полікристалічний алмаз зменшує пошкодження під поверхнею?
Це можливо, тому що частинки розбиваються на дрібніші ріжучі точки, але лише за умови суворого контролю розподілу частинок за розміром. Грубий хвіст у розподілі встановить глибину пошкодження під поверхнею незалежно від середнього розміру.
Питання 6: Чому підповерхневі пошкодження спричиняють розтріскування матриць під час нарізання кубиками?
Мережа пошкоджень під поверхнею діє як шлях уже існуючих тріщин. Коли лезо для нарізання кубиків або лазер застосовує напругу, руйнування поширюється вздовж цієї мережі, тому матриця ламається під навантаженням, значно нижчим за її теоретичну міцність.
Q7: Як часто слід повторно кваліфікувати процес щодо пошкодження підземних порід?
Кожного разу, коли змінюється витратний матеріал, у тому числі партія суспензії, партія прокладки, стан пластини або постачальник абразиву, і принаймні за фіксованим періодичним графіком. Сам по собі знос плити може помітно змінити глибину пошкодження під поверхнею протягом виробничого циклу.
Висновок
Пошкодження підповерхневої поверхні — це прихована змінна, яка визначає, чи забезпечить лінія притирки та полірування надійну продуктивність чи постійну доопрацювання. Визначивши межу глибини пошкодження, вимірявши його за допомогою каліброваного методу та розробивши кожен крок, щоб усунути більше, ніж пошкодження, які він успадковує, виробники можуть тримати під поверхневим пошкодженням під контролем, не жертвуючи площинністю чи пропускною здатністю. Hisemi Technology (Beijing) Ltd. постачає прецизійні притиральні та полірувальні верстати, полірувальні колодки та алмазні суспензії, які відповідають цим ступінчастим технологічним вимогам, а інженери компанії можуть допомогти покупцям указати послідовність із чітким завданням пошкодження під поверхнею для карбіду кремнію, сапфіру, складних напівпровідників та оптичних підкладок.
